Роз’яснення щодо «нової судової практики» з суміжних прав

Шановні користувачі!
Сьогодні ми хотіли б провести невеличкий «лікнеп» з приводу використання об’єктів суміжних прав – навіть попри те, що даний вид прав не є профільним для УААСП.

У зв’язку з тим, що цими днями на офіційній сторінці приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (ПО УЛАСП) була викладена маніпулятивна інформація зі згадуванням нашого агентства – УААСП – ми мусимо відреагувати на цей дивний випад в бік найбільшої ОКУ України.

Як повідомляється на ресурсі УЛАСП:
«Львівський апеляційний господарський суд виніс Постанову у справі №926/3154/17, якою зобов’язав власників чернівецького кафе «Час поїсти», сплатити 32 000 грн. компенсації за порушення СУМІЖНИХ ПРАВ (ПРАВА ВИКОНАВЦІВ ТА ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ), а саме використання без належного дозволу музичного твору «Знаешь» (виконавець OLEYNIK) в кафе «Час поїсти», що належить ТОВ «Мадагаскар-Сервіс».

При цьому окремо вказується, що:
«Але окремі користувачі укладають договори з ДО УААСП, легалізуючи таким чином використання авторських прав, та уникаючи сплати винагороди за використання суміжних прав».

Маємо зазначити наступне: договори з УААСП укладають не «окремі» користувачі. Оскільки УААСП гарантує потрапляння зібраної авторської винагороди до автора і музичного видавця, таких договорів у агентства нараховуються тисячі по всій країні. І більш того, якби такий ліцензійний договір з УААСП мав власник чернівецького кафе «Час поїсти» – він гарантовано виграв би у суді згадану справу. Як це вже було наприклад з користувачем у господарській справі № 925/1117/17.

Нам хотілося б привітати колег з приватної організації із започаткуванням нової судової практики в сфері інтелектуальної власності, а проте… вітати УЛАСП насправді немає з чим. В силу того, що вся вищезгадана справа в своїй суті суперечить діючим нормам українського законодавства, відтак «перемога» УЛАСП означає тільки тимчасову поразку закону.

Пояснимо ситуацію докладніше. Як вказує офіційний ресурс УЛАСП: «Публічне використання музичного твору «Знаешь» у виконанні OLEYNIK відбулося без належного дозволу суб’єкта суміжних прав».

Проте звернувшись до Статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ми бачимо наступну норму:

«Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:
а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;
б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель)».

Нас не дивує досить вільне трактування Закону юристами ПО УЛАСП – за останні роки до подібної манери ведення справ згаданою організацією довелося звикнути. Проте з подивом ми спостерігаємо за недостатнім знанням згаданого Закону власне суддями Львівського апеляційного господарського суду.

У Статті 43 Закону також йдеться:

«Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління».

Мусимо нагадати, що свідоцтва уповноважених організацій колективного управління в Україні мають: Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг», Об‘єднання підприємств «Український музичний альянс», Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське агентство авторських прав» згідно інформації розміщеної на веб ресурсі Мінекономрозвитку.

Наголошуючи на необхідності виплат користувачами роялті за об’єкти суміжних прав, ми нагадуємо, що згідно Закону «Зібрані уповноваженими організаціями кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління».

В свою чергу ПО УЛАСП не є уповноваженою організацією колективного управління в жодному виді прав. Тож в даному випадку претензії УЛАСП до користувачів видаються дещо необґрунтованими.

Зрештою, звернемось і до практики, що описав заступник Голови Верховного Суду Богдан Львов на круглому столі за участі суддів судової палати не далі як місяць тому. Тоді пан Львов чітко вказав, що за чинним законодавством компенсація за порушення суміжних прав не передбачена.

Таким чином, мусимо констатувати, що рішення про виплату власниками чернівецького кафе «Час поїсти», сплатити 32 000 грн. компенсації за порушення суміжних прав було прийнято всупереч будь-яким існуючим нормам Закону. Ми не маємо підстав сумніватися в кваліфікації юристів ПО УЛАСП. Проте така їх позиція в даній справі наштовхує на серйозні питання. Маємо надію, що дана ситуація буде виправлена принаймні із початком роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності, котрий не дозволятиме недобросовісним організаціям маніпулювати нормами законодавства на власний розсуд.

І зрештою хочемо застерегти користувачів авторського контенту як від порушень авторського права і суміжних прав, так і від підписання ліцензійних договорів із недобросовісними організаціями, які не мають в управлінні більшу частину світового репертуару, що використовується суб’єктами господарювання. В свою чергу договір з УААСП гарантує не тільки повну законність виплат роялті, але й надійний судовий захист користувача.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *